27 січня - Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту

 

    Голокост — одна з найжахливіших трагедій в історії людства, систематичне масове винищення єврейського населення та інших груп, які нацистський режим у Німеччині вважав "небажаними" або "неповноцінними". Це геноцид, здійснений нацистами та їх союзниками впродовж Другої світової війни (1939–1945).

    За оцінками, було вбито близько 6 мільйонів євреїв. Також постраждали інші групи: роми, люди з інвалідністю, полонені, політичні противники. Нацисти створили концентраційні табори, де проводили масові вбивства газом, а також використовували в'язнів для примусової праці. Нацистська ідеологія, заснована на расовій ненависті, зображала євреїв та інші групи як "ворогів" суспільства.

    Більша частина фактичних вбивств євреїв під час Голокосту відбувалася в таборах смерті в окупованій Польщі, переслідування євреїв, їх виселення у гетто і депортація з їхніх будинків відбувалися на очах у їх неєврейських сусідів в містах та селищах по всій Європі.

День Соборності України

 22 січня 1919 року дві українські землі, які кілька століть були політично розірвані, стали частиною однієї спільної національної держави – Української народної республіки.

Ця подія була однією із найвизначніших у нашій історії.

Тому цього дня ми святкуємо День Соборності України. Це духовне єднання всіх територій, які історично належали українському народові, єдність і цілісність загальної території України, недоторканність її кордонів.

Також соборність означає, що Україна має свою єдину національну державу, яку створює сам народ як вільну, суверенну, демократичну, правову й соціальну.

Всеукраїнський рейтинг «Книжка року-2024»

 

Всеукраїнський рейтинг «Книжка року-2024» оголосив короткі списки:

Нонфікшн:

·         Ольга Бірзул. Твоя книга про кіно. – Л.: Видавництво Старого Лева, 164 с. (п)

·         Ганна Булгакова. Кози з носа та інші копалини в мені; Лев у цирку не сміється. – Х.: Ранок, 36+32 с. (п)

·         Людвик Ґлазер-Науле. Чарівна флейта. Опера Вольфганга Амадея Моцарта. – К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 48 с. (п)

·         Євгенія Завалій. Політика для дітей. – Тернопіль: Богдан, 88 с. (п)

·         Книжечка-мандрівочка. Київ; Суми; Харків; Миколаїв; Чернігів; Запоріжжя. – Л.: Видавництво Старого Лева, 36+36+36+36+36+36 с. (п)

·         Марина Макушенко. Таємне життя дивозвірів Марії Примаченко. – Л.: Видавництво Старого Лева, 34 с. (п)

·         Ірина Тараненко. Книга-мандрівка. Літні олімпійські ігри. – Л.: Видавництво Старого Лева, 80 с. (п)

Художня класика:

·         Гімни і трени. Українська геральдична та пропам’ятна поезія XVI–XVIII ст.; Мудрість передвічна. Афоризми давніх українських мислителів ХІ – поч. ХІХ ст. Упорядкування і переклад Валерія Шевчука. – К.: Кліо, 560+440 с. (п)  

·         Києво-Печерський патерик. – К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 352 с. (п)  

·         Юрій Косач. Дюнкерк. Рубікон Хмельницького. День гніву; Сузір’я Лебедя. Сонце в Чигирині. – Х.: Фоліо, 752+416 с. (п)  

·         Місяцеслов за Сковородою. Упорядник Назар Федорак. – К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 416 с. (п)  

·         Молодша Едда. – К.: Видавництво Жупанського, 528 с. (с)  

·         Мігель де Сервантес Сааведра. Премудрий гідальґо Дон Кіхот з Ламанчі. – К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 1016 с. (п)  

·         Марко Черемшина. Райська птиця. Зібрання творів. – Брустури: Дискурсус, 688 с. (п)

Життєписи:

·         Іван Багряний. Листування. Дмитро Донцов, Григорій Костюк, Улас Самчук, Юрій Шевельов та інші. 1946–1963. У двох книгах. – Х.: Фоліо, 352+480 с. (і)  

·         Юрій Лавріненко. Мій сад у Арктиці та інші спогади. – К.: Простір, 344 с. (п)  

·         Олександр Михед, Павло Михед. Живі. Зрозуміти українську літературу. – Л.: Видавництво Старого Лева, 384 с. (п)  

·         Вадим Скуратівський. От із такого ми світу. Спомини і розмисли. – К.: Дух і Літера, 440 с. (п)  

·         Андрій Содомора. Жива античність. – Л.: Апріорі, 216 с. (п)  

·         Тарас Шевченко у спогадах. Критичне видання. Том 1. Книга 1, 2. – К.: Критика, 448+508 с. (с)  

·         Тарас Федюк. Спогади. – Тернопіль: Богдан, 528 с. (п)

Біографії / мемуари:

·         Любомир Гузар. Спогади. – К.: Портал, 416 с. (п)

·         Володимир Жаботинський. Здобути державу Ізраїль. – К.: Пропала грамота, 416 с. (п)

·         Олександр Кучерук, Юрій Черченко, Михайло Ковальчук. Євген Коновалець. Історія нерозкритого вбивства. – К.: Віхола, 456 с. (о)

·         Ерік Ларсон. Велич і ницість. Історія про Черчилля, його родину і спротив під час Лондонського бліцу. – К.: Наш Формат, 592 с. (п)

·         В’ячеслав Липинський. Спадщина. Епістолярій. Том XVI, XVII. – К.: Темпора, 560+628 с. (п)

·         Теодор Рузвельт. Автобіографія президента. – К.: Пропала грамота, 624 с. (п)

·         Сила опору. Українці в радянських таборах. – Л.: Локальна історія, 448 с. (п)

Бізнес / економіка / успіх:

·         Еліс Амсден. Корейське економічне диво: як Південна Корея стала технологічним гігантом за 30 років. – К.: Наш Формат, 480 с. (п)  

·         Джона Берґер. Чарівні слова. Що казати і писати, аби досягти свого. – К.: Наш Формат, 208 с. (п)  

·         Владислав Бурда, Лариса Мудрак. Уроки війни: воєнні хроніки сімейного бізнесу України. – Х.: Фоліо, 176 с. (о)  

·         Аніта Ельберс. Блокбастери. Як ризикувати і створювати світові гіти. – К.: Книголав, 384 с. (п)  

·         Кріс Міллер. Чипова війна. Боротьба за найважливішу технологію у світі. – К.: Наш Формат, 432 с. (п)  

·         Петро Сандуляк. Американська мрія. – К.: Наш Формат, 368 с. (п)  

·         Бред Стоун. Amazon без меж. Як Джефф Безос розбудував глобальну імперію; Джефф Безос. Винайди і віднайди. – К.: Наш Формат, 480+272 с. (п)

Етнографія / історія повсякдення / мандри:

·         Contemporary Ukrainian Crafts. Традиційні ремесла у сучасному виконанні. – К.: Creative Publishing, 272 с. (п)

·         Оксана Забужко, Мирослав Лаюк, Катерина Калитко, Любко Дереш, Макс Кідрук. Вежа через [О]. – К.: Комора, 168 с. (п)

·         Віктор Киркевич. Київщина для романтиків. – Х.: Фоліо, 320 с. (п)

·         Марія Маєрчик. Ритуал і тіло: українські обряди переходу. – К.: Критика, 272 с. (п)

·         Ольга Петрова. Японія. З Хіракати під голос флейти… – К.: Дух і Літера, 216 с. (о)

·         Ірина Пономарьова. Маріуполь на хвилях історії (1780–2022). – К.: Кліо, 368 с. (п)

·         Джессіка Ру. Орнітографія: Ілюстрований із пташиної символіки та легенд; Флорографія: Ілюстрований довідник із вікторіанської мови квітів. – К.: ArtHuss, 216+224 с. (п)

 

 

Всеукраїнський день бібліотек

 

Якщо ви любите книги та любите читати , вам сподобається ця добірка цитат.

«... Дивною і ненатуральною здається людина, яка існує без книги.»
Т. Г. Шевченко

«Це частина краси всієї літератури. Ви виявляєте, що ваші прагнення є універсальними прагненнями, що ви не самотні та ні від кого не ізольовані.»
  Ф. Скотт Фіцджеральд

«Тільки дуже слабкі розумом відмовляються піддаватися впливу літератури та поезії.»
 Кассандра Клер

«Книги допомагають нам зрозуміти, хто ми є і як нам поводитися. Вони показують нам, що таке спільність і дружба; вони показують нам, як жити і померти.»
 Енн Ламотт

«Ми читаємо, щоб знати, що ми не самотні.»
 Вільям Ніколсон

«Чудовим у великій літературі є те, що вона перетворює людину, яка її читає, до стану людини, яка писала, і породжує в нас також творчий імпульс.»
  Е. М. Форстер

«Слова — вино життя.»
 Форстер

«Вінець літератури – поезія.»
 Вільям Сомерсет Моем

«Єдине, що вам обов'язково потрібно знати, це розташування бібліотеки.»
Альберт Ейнштейн

«Бібліотеки – це резервуари сили, витонченості й розуму, нагадування про порядок, спокій і безперервність, озера розумової енергії...»
 Жермен Грір
«Велика частина людського знання в усіх галузях існує лише на папері, в книгах, – цієї паперової пам’яті людства … Тому лише збори книг, бібліотека є єдиною надією і не знищується пам’яттю людського роду … »
Шопенгауер

«Написання книги — це довга, виснажлива боротьба, як довгий напад якоїсь болісної хвороби. Людина б ніколи не взялась за таке, якби нею керував якийсь демон, якому неможливо ані протистояти, ані зрозуміти.»
Джордж Оруелл

22 червня – День Скорботи і вшанування пам'яті жертв війни в Україні

 

22 червня – День Скорботи і вшанування пам'яті жертв війни в Україні

Слід зазначити, що Україна не тільки серед колишніх радянських республік, а й з усіх країн світу зазнала найбільших втрат за роки тієї війни. У Другій світовій війні українці понесли людські втрати більші, ніж Велика Британія, Канада, США і Франція разом узяті. За різними оцінками, в нашій країні загинуло від 8 до 10 мільйонів людей, з них цивільного населення близько 5 млн, 2,2 мільйона було вивезено на примусові роботи до нацистської Німеччини, 10 мільйонів втратило притулок. На цілковиті руїни перетворилося понад 700 міст та селищ міського типу, майже 30 тисяч сіл.     Наш священний обов’язок – навіки зберегти пам'ять про тих, хто відстояв перемогу в цій жахливій війні, тих, хто став жертвою смертельних жорен нацизму. Життєписи цих людей – уроки істинної мужності та патріотизму для сучасників.

Друга світова війна відкрила для українців руйнівну «силу» обох тоталітарних режимів. Усім відомі злочини нацистів на окупованих територіях України (Голокост, розстріли мирного населення, спалення сіл тощо). Разом з тим тривалий час замовчувались численні злочини комуністичного режиму на нашій землі (розстріли політичних в’язнів у Західній Україні в червні-липні 1941 року, знищення центру Києва восени 1941 року, підрив Дніпрогесу і знищення в Одесі поранених червоноармійців, скинутих у море разом із санітарними машинами тощо).

Тому цього дня, 22 червня, вшануймо пам’ять всіх, чиє життя було покалічено і зруйновано у тій страшній війні!

 Вічна пам'ять загиблим. Честь і слава живим героям!

 

На головну сторінку

Міжнародний день захисту дітей

Щороку в перший день літа, 1 червня, у всьому світі святкується Міжнародний день захисту дітей. Рішення про створення такого свята було прийнято під час сесії Міжнародної демократичної федерації жінок 1949 року в Парижі. Заснування такого дня ініціювали через те, що в багатьох країнах світу залишилося чимало дітей без батьків та даху над головою після Другої світової війни.

Вперше Міжнародний день захисту дітей відсвяткували в 50 країнах вже наступного 1950 року. Відтоді подія стала однією з наймасштабніших у всьому світі. Головна мета свята – привернути увагу громадськості, урядових установ та організацій до проблем, що спрямовані на реалізацію різноманітних заходів для забезпечення добробуту дітей в світі.

Існує навіть окремий символ цього дня – зелений прапор, на якому зображена планета Земля, а довкола неї – фігурки дітей різних рас та національностей.

 На головну сторінку

16 травня - Всесвітній день вишиванки

10 цікавих фактів про вишиванку

Здається, про вишивку ми знаємо все. І про символізм кольорів, де червоне — то любов, а чорне — то журба. Та й у нашому блозі вже розповідали цікаві факти про символи, обереги на вишиванках. Але чим більше вивчаєш український вишитий одяг, тим більше білих плям в історії вишивки виявляєш.

Тому сьогодні хочемо розповісти 10 цікавих фактів про вишивку, які ви точно не знали.

1. Техніка хрестиком стала популярною лише у XIX ст.

До 1860 року популярними в Україні були низинка, верхоплут, козлик та інші види швів. Цікаво, але хрестик прийшов до українських вишивальниць із Європи. Популярністю та зацікавленістю вишивальниць різного віку техніка вишивки завдячує компанії “Товарищество Брокар і Ко”, заснованій підприємцем Генрі Брокар. Цікавий факт: парфумоване мило, яке було одним із найбюджетніших товарів парфумерно-косметичних магазинів компанії, загортали у схеми-орнаменти вишивки хрестиком. Таке пакування, як і сам товар, було дуже популярним серед населення.

2. Українські вишивальниці мають власне професійне свято.

Цікавий факт про вишиванку стосується дня 17 грудня, коли відзначається свято Варвари. Саме з цього дня дівчата розпочинали вечорниці, де разом вишивали. Тому якщо маєте в родині вишивальницю, то порадуйте її набором для вишивки або цікавою вишитою сорочкою саме перед новорічно-різдвяними святами. Якраз 17 грудня — ідеальна для цього нагода.

3. Вишиванка не була повсякденним одягом українців.

Список цікавих фактів був би не повним, якби ми не згадали, що українці ніколи не носили вишиванок на щодень. У час, коли не було сучасних пральних засобів, пральних машин, а на створення однієї сорочки витрачалися місяці, дуже не практично було щодня красуватися у вишитій сорочці. Цікавим фактом є те, що сорочки для буднів так і називалися “буденками”. Вони зовсім нічим не прикрашалися.

4. Нитки для вишиванок у техніці “білим по білому” готувались три роки

Неймовірно цікавим є факт, що підготовку до вишивки рукодільниці Полтавщини, звідки походить унікальна техніка “білим по білому”, розпочинали за 3 роки до початку створення візерунку. І виткати полотно було найпростішим завданням. Головним, цікавим і найдовготривалішим процесом ставало вибілювання ниток. Хімічних відбілювачів на кшталт сучасного хлору чи “Ванішу” не існувало. А хотілося ж отримати сліпучу білизну морозного візерунка. Тоді полтавські вишивальниці придумали цікаву річ: розстилати нитки на березі річок у найбільшу спеку. Так 4 стихії (вода-сонце-повітря-земля) заряджали нитки. Та й з практичної точки зору річка добре відбивала сонячні промені й пряжа природно вигорала до білосніжного відтінку.

5. Дівчата навчались вишивати з 5 років. Цікавий факт, що юна рукодільниця уже у 5 років уміла тримати голку з ниткою, оздоблювати одяг найпростішими швами.



6. День Вишиванки відзначають у 60 країнах. Цікаво, але виявляється флешмоби у вишиванках та марші популярні не лише в Україні, але і в 60 країнах, де присутня українська діаспора.

7. Колір ниток для вишивки закріплювали тістом. Цікавий факт: до появи штучних анілінових барвників вишивальниці використовували виключно природні фарби у вигляді відварів, настоянок із трав, кори, квітів, соку плодів. Наприклад, усі відтінки жовтого отримували із пшеничної соломи. Цікаво, що аби тон був золотим, ці нитки запікали у житньому тісті. Термічна обробка у поєднанні з опарою закваски фіксували відтінок на віки.

8. Цікавий факт — про українську вишиванку писав журнал Vogue у 2015 р. Тоді українським орнаментам була присвячена ціла стаття. Цікаво, що сам вишитий одяг був названий трендом 2016 року. Зараз українські мотиви, візерунки систематично використовують у своїх колекціях імениті дизайнери.

9. Вишиванки мали розподіл за кольором. Чорні вишиванки одягалися виключно чоловіками. Цікаво: сині вишиті сорочки були у гардеробі жінок, які не хотіли чи не могли народжувати, або маленьких дівчаток до 12 років.

10. Вишиванка зображена на двадцятигривневій купюрі. А точніше Іван Франко у вишитій сорочці. ЦІкаво: письменник першим серед інтелігенції пропагував вишитий одяг у поєднанні з класичними піджаками, камізельками, тренчами.

На головну сторінку

15 травня в Україні святкують День сім'ї

 Сім’я завжди була і залишається осередком збереження духовних і культурних цінностей нації. Родина, як джерело любові, поваги до ближнього є тією початковою ланкою, на якій будується і тримається держава.

Немає у світі більшого щастя, ніж бути поруч з нашими рідними. На жаль, війна розпорошила тисячі українських сімей. Зараз історія кожної сімʼї в Україні – це історія болю, тривоги та надії. Сьогодні українці – одна велика родина, яка обовʼязково здолає всі труднощі та буде щасливою під мирним українським небом.

Любіть один одного і показуйте це якомога частіше. Шануйте і любіть свою сім’ю, адже в ній – життєдайне джерело, безцінні реліквії, унікальні традиції та сила коріння.

 На головну сторінку

День пам’яті та перемоги

 День пам'яті та победи – це нагадування , що Друга світова розпочалася внаслідок домовленостей двох тоталітарних режимів : націонал-соціалістичного (нацистського) у Німеччині та комуністичного в СРСР, а також мовчазного небажання найпотужніших держав світу чинити проти агресорів. У 1939-1945 роках обидва тоталітарні режими вчинили на українській землі чисельні злочини проти людяності, воєнні злочини та злочини геноциду, внаслідок чого український, єврейський, кримськотатарський та інші народи, що жили в межах території сучасної України, зазнали величезних втрат.   

Символом пам'яті про Другу світову війну з 2014 року в Україні, як і в Європі, є мак пам'яті  

   Дизайн маку, що використовується як символ в Україні, з ініціативи Українського інституту національної пам'яті та Національної телекомпанії України розробив харківський дизайнер Сергій Мішакін. Зображення уособлює квітку маку та кривавий слід від кулі.

Земний уклін усім, хто подарував нам мирний сонячний день тоді, і всім, хто захищає Україну сьогодні.

Слава Україні!

На головну сторінку

26 квітня - Міжнародний день пам’яті про Чорнобильську катастрофу

 

     Чорнобильська катастрофа мала жахливі наслідки, які ми будемо відчувати протягом багатьох десятиліть. Забруднені території та повітря, велика кількість потерпілих та загиблих внаслідок аварії, неймовірно високі дози радіації, отримані людьми та швидке зростання кількості випадків онкологічних захворювань.

       Існують різні версії причин аварії, деякі деталі вже, мабуть, так і залишатися невідомими, але наслідки – це ті, з чим доводиться співіснувати не лише Україні, а й всьому світу.

На головну сторінку

27 березня - Міжнародний день театру

Український театр

• Театральне мистецтво в Україні сягає корінням у сиву давнину і бере початок з фольклору. У веснянках, купальських та обжинкових піснях, у колядках та щедрівках, у весільних та похоронних обрядах є яскраві елементи лицедійства: слова, мелодії, танцю, пантоміми. Ще за годин Київської Русі скоморохи започаткували примітивний театр — потішні зрелища на майданах і базарах. Пізніше, у XVII — XVIII ст., популяризаторами своєрідного театру були студенти Київо-Могилянської академії, які під час вакацій ставили інтермедійні вистави. Також широкий розмах набули вертепи — мандрівні театри маріонеток із соціально-побутовими перфомансами.
• У 1795 році відкрився перший в Україні стаційний театр у Львові, у колишньому костелі єзуїтів. У Києві перший стаційний театр з'явився у 1806 році, в Одесі — 1809, у Полтаві — 1810.
• ХІХ століття ознаменувалося появою драматичних творів Івана Котляревського, Григорія Квітки-Основ'яненка, Тараса Шевченка. Українське акторське мистецтво, сам театр набрали виразних суспільно-громадських функцій, що сприяло піднесенню національної свідомості народу.
• Підвалини саме українському театру заклав Марко Кропивницький, який створив «Театр корифеїв» — професійну театральну трупу. Він сам шукав і навчав своїх акторів: М. Заньковецьку, П. Саксаганського, М. Садовського, М. Затиркевич-Карпинську.
• Репертуар не був особливо широким (Наталка Полтавка, Москаль-чарівник Івана Котляревського, Сватання на Гончарівці, Шельменко-денщик Григорія Квітки-Основ'яненка, Назар Стодоля Тараса Шевченка). Тож стало само собою зрозумілим, що потрібні нові твори, в яких відчувалося б подих сучасності. Їхніми авторами стали Марко Кропивницький, Михайло Старицький, Іван Карпенко-Карій, що одночасно були і драматургами, і режисери, і актори.
• Театр завжди мав виключно важливе етичне та художнє значення, сприявши формуванню естетичного смаку, розширенню кругозору. Чи слухаємо ми оперу, чи насолоджуємося майстерністю та грацією артистів балету чи з душевним трепетом стежимо за грою драматичних акторов, — ми завжди відчуваємо особливу атмосферу свята. 

На головну сторінку